ЗАГРОЗА МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЬ

Поліомієліт або дитячий параліч – важке інфекційне захворювання, що супроводжується  ураженням нервової системи та розвитком паралічу.

   Збудником поліомієліту є Poliovirus hominis, який належить до родини пікорнавірусів. Це один з найстійкіших вірусів, патогенних для людини. У фекаліях при температурі 0⁰ С зберігає активність протягом місяця. Витримує прогрівання у воді при температурі до  50⁰ С протягом 30 хвилин. При температурі 20⁰ С зберігає активність роками. Дуже чутливий до прямого впливу УФ –випромінювання, дезінфікуючих засобів, які містять хлор.

   Джерело інфекції – хворі та вірусоносії, які виділяють вірус з фекаліями. Основний механізм передачі - фекально-оральний (брудні руки, предмети, іграшки, інфіковані продукти). Повітряно-краплинний шлях передачі реалізується переважно під час епідемічних спалахів.

   Поліомієліт має всі ознаки дитячої інфекції: 75-90%  випадків захворювання спостерігається в дітей до 7 років, але й захворюваність дорослих не є рідкою.

   Спалахи поліомієліту в країнах з помірним кліматом мають літньо - осінню сезонність.

   Вхідні ворота інфекції – слизова оболонка травного тракту, потім відмічається генералізація інфекції (вірусемія) та настає ураження нервової системи.

   Основні первинні ознаки захворювання:  підвищення температури тіла, головний біль, блювання, болючість хребта та м’язів спини, підвищена пітливість, фібрилярні посіпування окремих груп м’язів, типовий симптом Амоса, або розпірки (хвора дитина може сісти, тільки якщо обпирається на руки позаду себе і тримає ноги розігнутими).

   Потім у інфікованих розвивається не паралітична або паралітичні форми ураження (мляві парези-паралічі з ураженням м’язів ніг, плечей) з поступовим розвитком атрофії м’язів.

   У середині минулого століття  епідемія поліомієліту мала місце в 70 країнах світу. Лише в США кількість захворювань в окремі роки досягала 60 тисяч. У Радянському Союзі в 1950 році було зареєстровано 2,5 тисяч випадків і їх кількість зростала з року в рік. Найвища захворюваність на поліомієліт в Україні реєструвалась в 1958 році, коли захворіло близько 4 тисяч осіб. Всього за період 1954 -1958 років захворіло близько 15 тисяч дітей, значна частина з них на все життя залишилась інвалідами. Летальність при паралітичній формі під час спалахів  може досягати 10 % і більше.

   Найефективніший засіб профілактики поліомієліту  – вакцинація Значне зниження захворюваності спостерігалось, починаючи з 1959 року і було обумовлено застосуванням вакцини. 21 червня 2002 року Україна у складі Європейського регіону ВООЗ отримала статус території, вільної від поліомієліту. Відбулося це виключно завдяки спочатку масовій, а потім плановій імунізації, яка триває більше 50 років. Проте, навіть за такої благополучної ситуації ВООЗ не відмінила проведення щеплень. Це пов’язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу, що створює небезпеку захворювання на поліомієліт.

      Однак, у вересні місяці цього року  Лабораторією Всесвітньої організації охорони здоров’я у двох дітей із Закарпатської області виявлено вірус поліомієліту.  Вік дітей на момент виявлення паралічу становив 4 роки і 10 місяців, обидві дитини з ромської громади, не вакциновані проти поліомієліту

     Дуже часто люди, що не є професіоналами та, навіть, лікарі, висловлюються проти вакцинації. Вони не замислюються, що може статися внаслідок не тільки повної, а й часткової відміни щеплень. Діти та дорослі знову почнуть масово хворіти на інфекції, в т.ч. і поліомієліт. Тому на запитання «Чи потрібна вакцинація проти інфекційних хвороб?» відповідь може бути лише позитивною.

     Будьте пильні та відповідно здорові!