Паразитози останнім часом набули справді глобальне значення. За даними ВООЗ близько 70% всього населення земної кулі страждають різними паразитами.

Буквально в останні 2-3 роки актуальність цієї проблеми зросла значно. Це обумовлено наступними причинами:

• великою кількістю всіляких паразитів, які можуть приживатися фактично в усіх органах, починаючи від всіх відділів кишечника і закінчуючи м'язовою тканиною і судинами всіх калібрів;
• різноманітністю клініки: від звичного абдомінального і диспепсичного синдрому до інфаркту міокарда, алергічних проявів, гнійних та запальних процесів у тканинах;
• значною зміною імунологічної реактивності організму, що у дітей виражено особливо.

На цьому питанні хотілося б зупинитися.

Як відомо, більшість паразитів потрапляють в організм через кишкову трубку. І на шляху до остаточного місцем своєї фіксації яйце гельмінта, або циста лямблії, або личіночна форма зустрічають ряд бар'єрів: кисле середовище шлунка, жовч, імуноглобуліни класу А, макрофаги і ферменти кишечника.

Так ось, на сьогоднішній день практично немає абсолютно здорових дітей, у яких захисна система ШКТ виконувала б свою функцію . Загальновідомо, що на даний момент організм людини і дитини зокрема, знаходиться в агресивному середовищі. При цьому печінка приймає на себе основний удар і не може не страждати - це раз. Друге - улюблений наш препарат - це антибіотики. Їх маса, різноманітних по ефективності і ціні. Бактеріальну інфекцію лікуємо швидко і добре. У результаті побічної дії отримуємо дисбактеріоз кишечника, токсичну печінку і, як правило, персистенцію інфекції в організмі. Ну, і абсолютно достовірно: добу застосування антибіотика знижують наш фактор захисту кишечника - рівень лізоциму вдвічі . І третє - сама бактеріальна флора, що не боїться, насправді, ні антибіотиків, ні деззасобів. Вона поселяється в організмі у кого де: нирки, мигдалини, лімфоїдна тканина, дихальна система. Так, забули вірусів, які в умовах тотальної імунодепресії підняли голову: цитомегаловірус (ЦМВ), герпес, вірус Епштейна-Барра і т.д., які виснажують організм і, знову-таки, посилюють імунодепресію.

І, звичайно, в результаті отримуємо більш ніж сприятливе середовище для паразитів. Може бути, здасться що я згущую фарби, однак, насправді становище ще серйозніше. Потрапляючи в організм, гельмінт осідає в місці остаточної фіксації, розвивається, росте, споживає і є джерелом екзотоксікоза і ще більше послаблює макроорганізм.

Там, де є лямбліоз, обов'язково рано чи пізно сяде гельмінт і розвинеться дисбаланс кишкової флори. І навпаки: якщо є дисбактеріоз кишечника, то це закінчиться лямбліозом і гельмінтозом.

Якщо у дитини ви бачите в клініці: біль у животі, блювання, нестійкість стільця, стомлюваність, можете бути впевнені, що тріада дисбактеріоз-лямбліоз-гельмінтоз присутня. Якщо ми знаходимо лише одне з цих ланок, то це обмежені можливості наших лабораторій. Гельмінтів близько 200 видів, більшість лабораторій визначать 3-4, найкращі - до 20 видів. І те, необхідно робити повторні аналізи, провокації і т.д.

Окремо хотілося б сказати про лямблії. Одноклітинні паразити, які вистилають тонкий кишечник, як килим, і, останнім часом, з розряду комменсалів перейшли на патогенні. Всупереч поширеній думці, не живуть в жовчних ходах. А от вплив на жовчовидільну систему роблять, і через умовно-рефлекторну взаємодію змінюють тонус ЖВШ і дисперсність жовчі. Якщо не заглиблюватися в механізми патогенезу можуть викликати дискінезію ЖВШ, аритмію серця, дискінезію кишечнику, зміни у вегетативній нервовій системі.

Діагноз може звучати: нейроциркуляторна дистонія з синдромом вегетовісцеральних дисфункцій. Кардіопатія, дискінезія ЖВШ по гіпотонічному типу. А причина - лямбліоз кишечнику.

У плані лікування паразитозів комплексний підхід (гомеопатія, фітотерапія, електро-пунктурні терапії), став для нас справжньою "паличкою-виручалочкою". Вигідно відрізняється від традиційних глистогінних препаратів.

I. Універсальність. Впливає на всі мислимі і немислимі види паразитів, а також хламідії, мікоплазми. Можливість лікувати уточнюючи вид паразита покладаючись на дані біорезонансної діагностики. Результат 100%.

II. Відсутність токсичних реакцій. Більшість традиційних протипаразитарних препаратів токсичні, їх застосування викликає нудоту, блювоту, нездужання. Наше лікування переноситься виключно добре.

III. Відсутність толерантності у паразитів. Часто застосування традиційних засобів не дає бажаного ефекту. Навіть якщо препарат мабуть, повинен впливати на паразита то він може виявитися і неефективним.

IV. Постлікувальний ефект. Навіть якщо ми вигнали паразита аптечними засобами, загальний захисний фон організму залишається тим самим. І в разі контакту відбувається повторне зараження. Крім того, паразити, як віруси та бактерії, мають властивість аутоіндукції. Або, інакше кажучи, властивістю змінювати макроорганізм у потрібному собі напрямку, коли створюється середовище максимального сприяння. Комплексний підхід до лікування не тільки виганяє паразита, а й відновлює стан макроорганізму до того рівня, коли приживлення паразита при реінфекції стає неможливим.

Окремо хотілося б зауважити, що в наш час тотальної хімізації абсолютно всіх сфер діяльності не може бути мови про здоровий спосіб життя. Речовини, які нас оточують, які ми вживаємо в їжу, які вдихаємо і які ми застосовуємо як ліки, більшою чи меншою мірою налаштовані агресивно по відношенню до організму і основний токсичний удар приймає печінка . Навіть у зовні здорових дітей при біорезонансної діагностики виявляється зниження показників по печінці, що підтверджується даними ультразвукового дослідження та аналізами. У такій ситуації діти виявляються незахищеними. І як тільки зростає токсична навантаження, дуже швидко настає виснаження антиоксидантних систем і зрив механізмів компенсації, швидко наростає токсикоз.

В організмі людини гельмінти можуть зумовити широкий спектр патологічних змін. Найчастіше паразитози видають себе зниженням апетиту, імунітету, частими респіраторними захворюваннями, алергією, порушенням травлення, нервовими розладами, анемією, болями в м”язах, тощо. Уражені гельмінтами діти вередливі та плаксиві, перебірливі у харчуванні.

Лікарі здебільшого забувають про існування паразитарних хвороб, а це не припустимо. У медиків, особливо у сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів має зрости настороженість щодо гельмінтозів.

Є кілька груп населення, які передусім ризикують захворіти на гельмітози. До них належать діти, які відвідують дитячі заклади, мешканці сільської місцевості, люди, які мають домашніх тварин, рибалки, особи, які полюбляють їсти рибу чи м”ясо в сирому вигляді, особи, які приїхали з-за кордону.

Як вберегти себе від зараження гельмінтами?

- Необхідно ретельно мити руки перед їжою, після відвідування громадських місць, ігор з тваринами і т.д. ;

• Слідкувати за чистотою нігтів, забороняти дітям гризти їх ;
• Не забувати про вологе прибирання приміщень, особливи в організованих колективах;
• Сирі овочі, ягоди, фрукти перед їдою добре мити і обливати кип”яченою водою;
• Не вживати не кип”ячену воду із колодязів, джерел, рік і т.д.

Особам, які належать до групи ризику, раз на півроку потрібно проводити обстеження на гельмінтози.

Слід памятати, що хворобу легше попередити, аніж лікувати!